Сценарій родинного свята:

 

«З родини йде життя людини»

 

для дітей молодшого дошкільного віку.

 

 

 

Мета заходу. Сприяти розвитку пізнавальної активності дітей, збагачувати враження про явища суспільного життя, створити сприятливі умови для збагачення життєвих вражень про народні традиції та звичаї. Залучати до сприймання творів національно культури (прислів’я, пісні, вірші) та розповідати їх напам’ять.

 

Розвивати уявлення про устрій сільської хати, характерні її ознаки. Виховувати культуру пізнавальної та ігрової діяльності.

 

Місто проведення: музична зала.

 

Декорації. Інтер’єр української хати.

 

Дата проведення: 9 грудня 2015 року.

 

Тривалість: 30 хвилин.

 

Обладнання. Колиска, ляльки мотанки, різнокольорові стрічки, муляжі овочів та фруктів, відерця, віночок, гімнастичні палки, кеглі, коні.

 

Музичний репертуар. Фонограми запису українських пісень та мелодій.

 

Пісні: «Запорізькі діти» (сл. та  муз. О. Загрудний);

 

 «Колискова» (сл. та муз. Н.Май );

 

 колискова «Котику сіренький» (сл. та муз. народні);

 

 «Печу, печу хлібчик» (сл. та муз. народні);

 

 пісня «Розпрягайте хлопці коней» (укр. нар. пісня);

 

пісня-гра «Віночок» (муз. і сл. В. Бабій).

 

Попередня робота з дітьми. Ознайомлення дітей з родинними традиціями та звичаями, а саме першого обряду закосичення та . Розучування віршів, пісень та колискових, музичних ігор та спортивних розваг. Виготовлення ляльки-мотанки.

 

 

 

Використана література.

 

1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція). Богуш А.М. (Наказ МОН молодьспорт від 22.05.2012 №615).

 

2. Дитина в дошкільні роки. Комплексна додаткова освітня програма. Крутій  К.Л. (Лист МОН України від 08. 12. 2010 №1/11 – 11178).

 

3. Вудвуд Л.Ф. Відкривай духовні острови. Українське народознавство / За загальною редакцією професора А.П. Загнітка. – Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів. 1998. – 144 с.

 

4. Вудвуд Л.Ф., Вудвуд І.М. З родини йде життя людини. Народознавство – Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів. 1998. – 116 с.

 

5. Крутій  К.Л., Лопатинська Н.А., Маковецька Н.В. Вчимося мови та розмови, або Українська разом із матусею. – Запоріжжя: Просвіта, 1999. – 336 с.: іл.

 

6. Куценко Н.Я., Походжай Н.Я. Я і Україна. Навколишній світ. 1 клас: Посібник для вчителя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 128 с.

 

7. Лозинська Є. Українське народознавство дітям дошкільного віку: Метод. посібн. для дошкільн. закл. – Львів: Оріяна – Нова, 2008. – 208 с.

 

8. Фесюкова Л.Б., Макаренко О.В., Володарська М.О., Гріднєва О.Ю., Якубова О.Й. Я живу в Україні. Методичний матеріал для дітей 4 – 8 років – Х.: Веста: ТОВ Видавництво «Ранок», 2008. – 128 с.

 

 

 

Хід свята.

 

Лунає музика «Кривий танок» (укр. нар. мелодія)

 

 Діти разом з батьками заходять до зали.

 

Вихователь. Добрий вечір, шановна родина! Так ми хочемо всіх вас назвати. Щоб в тісному родинному колі українські традиції пригадати.

 

На світі білому єдине,

 

Як і дніпрова течія,

 

Домашнє вогнище родинне,

 

Оселя наша і сім’я.

 

В щасливі і тяжкі години –

 

Куди б нам не стелився шлях –

 

Не гасне вогнище родинне,

 

В людських запалене серцях. (Білоус Дмитро).

 

«Без сім’ї – нема щастя на землі» – твердить народна мудрість. А найбільшою цінністю кожної української сім’ї завжди вважалися діти. Діти – це великий дар Божий. Діти – то Божа роса. І дякуючи Богу – цей дар є у кожного з нас. Наші найдорожчі донечки й синочки.

 

Любі діти, заспівайте нам пісню!

 

Діти співають пісню «Запорізькі діти» (сл. та  муз. О. Загрудний)

 

Вихователь. Ой, нема тепла без сонця,

 

А садочка без дитини.

 

І людини не буває

 

Без рідної Батьківщини.

 

Ростуть хлопці – козаки,

 

А дівчата – ластівки.

 

Як червоні ягідки.

 

Вихователь. Не знаю, чи помітили ви, як гарно за старим українським звичаєм прибрана наша світлиця. Зверніть увагу на речі давнього побуту. Чи знає хто-небудь з вас про їхнє призначення?

 

Відповіді дітей.

 

Вихователь. І, мабуть, саме ці речі зберігалися у родині та передавалися від матусі до дитини як обереги щасливого побуту родини. Сім’я є ще й берегинею моральних норм, національних звичаїв і традицій нашого народу. Саме батько й мати – це перші педагоги дитини.

 

Перші матусині колискові назавжди залишаються в нашому серці. В колисаночці є і велика ніжність, і любов, і турбота.

 

Колискова пісня, колискова.

 

То найкраща материнська мова.

 

Пахне вона м’ятою і цвітом.

 

Чебрецем і суничним літом.

 

Пахне молоком і споришами…

 

Скільки в ній ласкавості і шани,

 

Скільки в ній тривожності людської.

 

Колискова пісня, колискова!

 

Сьогодні ми вас запрошуємо послухати гарну, ніжну бабусину колискову.

 

Татусь Варі Коваленко Данило Геннадійович виконує пісню

 

«Колискова» (сл. та муз. Н.Май )

 

Вихователь. Ми з дітлахами теж вивчили колискову «Котику сіренький».

 

Діти співають колискову «Котику сіренький» (сл. та муз. народні)

 

Вихователь. Ви почули яку ніжність і ласку, всю свою любов показали діти, в цій колисаночці.

 

З дитинства мати і батько виховували в дитині всі найкращі якості. Одна з найбільших якостей українців є працелюбність – любов до праці, тому що праця є основою буття людини.

 

В народі кажуть: «Щоб добре жити, треба працю любити».

 

                             «Без труда нема добра».

 

Народилася в родині дівчинка. Поки була малою тільки й турбот мала, що радіти сонечку, матусиній ласці, тільки й час був, щоб рости здоровою, набиратися розуму. Однією з ознак цього безтурботного періоду було вільне, розпущене волоссячко прикрашене віночком. Підростала дівчинка – і настав час, коли стала справжньою помічницею. Охоче долучається до родинних справ і турбот. Так і народився гарний, ніжний, дивної краси й великого змісту обряд першого закосичення.

 

Дівчинка 1.  Я маленька українка,

 

В мене коси по коліна.

 

Я в сорочку вишиванку,

 

Й у віночок гарно вбрана.

 

Дівчинка 2.  Українка я маленька!

 

Українка моя ненька!

 

В неї щира я дитина,

 

Добра, люба та єдина!

 

Вихователь. Дуже гарні в нас дівчата. А чи готові вони коси заплітати? Чи стали вони помічницями? Зараз ми перевіримо.

 

Випробування для дівчат:  «Варимо борщ та компот»

 

Хід гри.

 

Гравці стають у дві колони. У першого гравця в руках відерце. Навпроти кожної колони стоїть стіл з каструлею. Біля граючих на столі таця з овочами та фруктами. За сигналом гравці по черзі вибирають потрібний компонент своєї страви, кладуть у відерце і несуть до каструлі. Повертаються до своєї команди і передають відерце наступному гравцю. Перемагає команда яка швидше і без помилок приготує свою страву.

 

Пісня-гра «Печу, печу хлібчик» (сл. та муз. народні)

 

Хід гри.

 

Діти виконують рухи відповідно до тексту пісні.

 

Вихователь. От  ми і з’ясували, що наші дівчатка є старанними помічницями для своїх матусь. Усі відмінно впоралися з завданням. То ж саме час дівчатам коси заплітати. Заплести косу своїй донечці ми запрошуємо наших рідненьких матусь. Мами, будь ласка проходьте до своїх донечок.

 

Обряд закосичення.

 

 Кожна матуся заплітає своїй доньці косу та вплітає в неї різнокольорові стрічки. 

 

Лунає музика «Калинонька» (укр. нар. мелодія)

 

Матусі плетуть своїм дочкам коси та по черзі читають вірші.

 

Матусі. 1. Плетися коса, родися краса,

 

    Розумнішай головонька, добрішай душа!

 

2. Косу заплітаю, у стрічки вбираю.

 

    Щоб виросла довга, густа і красива!

 

3. Заплету в косу жовтеньку стрічку,

 

    Щоб в душі у донечки завжди було сонечко.

 

4. А я ось, уплітаю блакитну –

 

    Символ неба і води.

 

5. Для моєї донечки – малинова стрічка.

 

    Щоб душевною була і свій рід любила.

 

6. Я вплету донечці жовтогарячу стрічку.

 

    Символ хліба.

 

7. Я фіолетову стрічку додам –

 

    Щоб мудрою донечка була.

 

8. Яскраво рожева стрічка – символ достатку.

 

9. Для моєї доні червона стрічка – символ любові.

 

10. Рости коса до пояса,

 

      Не випадай ні волоса!

 

11. Рости коса до п’ят,

 

      Всі волосинки в ряд!

 

Вихователь.  Ой, які ж гарні наші дівчата!

 

Дівчинка для мами – це велика радість!

 

Навіть дехто з хлопців виявляє заздрість.

 

Бо таке розкішне у дівчаток волосся,

 

М’яке, густе й ніжне як золоте колосся!

 

А зараз я запрошую наших дівчаток пройти залою, пишаючись красою свого волосся, заплетеного в косу.

 

Тож матусі візьміть донечку за руку і обійдіть коло. А ми оплесками привітаємо наших дівчат.

 

Лунає музика «Жайворонки» (укр. нар. мелодія)

 

 Дівчата разом з мамою йдуть залою.

 

Вихователь. В народі кажуть: «Коса – то дівоча краса!»

 

«Дівчинка з косою – мов трава з росою».

 

За звичаєм наші хлопці хочуть привітати дівчаток:

 

Хлопчик 1. Я дарую вам віночок.

 

Хай квіти й трави

 

Усіх дівчаток бережуть!

 

Вихователь.  Український віночок запрошує всіх дівчаток і хлопців пограти в гру. Давайте станемо у коло, щоб пісню заспівати і в гру пограти.

 

Гра «Віночок» (муз. і сл. В. Бабій)

 

Хід гри.

 

Діти стоять у колі спиною до середини. Дівчинка з віночком у витягнутих руках іде, співаючи, повз них. Закінчивши співати, зупиняється і, якщо напроти неї дівчинка, називає її ім’я і вдягає на голову віночок. Якщо хлопчик – дає йому віночок у руки. На повторення музичного супроводу обоє виходять на середину кола й кружляють, узявшись під руки. Діти в колі плескають у долоні.

 

Вихователь. Жінка завжди була берегинею сімейного затишку, вона створювала гармонію і лад в сім’ї.

 

Проте чоловік також несе відповідальність за лад і добробут в сім’ї.

 

Влада батька в сім’ї була безмежною.

 

«Отець як Бог» – говорить народне прислів’я. він вів господарство, брав участь у вихованні дітей. Батьківський приклад в поведінці вчив і спрямовував діяльність дітей:

 

«Що робить батько, те й дитина».

 

«Яка гребля такий млин, який батько, такий син».

 

Вихователь. Для всіх присутніх в залі звучить українська народна пісня.

 

Д.Г. Коваленко виконує пісню

 

«Розпрягайте хлопці коней» (укр. нар. пісня)

 

Вихователь. Зараз наші татусі покажуть які вони спритні, мужні і уважні. Запрошуємо чоловіків вийти в наше коло.

 

Конкурс для батьків «Не втрачай спис».

 

Хід гри. Чоловіки стоять у колі один за одним. Правою рукою тримають «спис» (гімнастичну палку). За музичним сигналом гравці, відпускають свій «спис» та підхоплюють «спис» попереднього гравця. Якщо гравець не встиг підхопити «спис» то він виходить з гри. Гра закінчується коли залишається один гравець – переможець.

 

Лунає музика (за сигналом фортепіано)

 

Вихователь. Хлопців виховував батько працьовитими, мужніми, спритними. Виходьте наші хлопці в коло, свою спритність і силу показати. А ми оплесками привітаємо їх.

 

Лунає музика «Козацький марш» (укр. нар. мелодія)

 

(виходять хлопці, стають у коло)

 

В.В. Кабезский (тато).  Я козак і ти козак!

 

Я вояк і ти вояк!

 

Щоб в бою стояти мужньо

 

Ми повинні бути дружні.

 

Хлопчик 2. Ми козаки, ми – вільні люди,

 

Хоробрі і відважні всюди!

 

Ми козаки борці за волю,

 

За народу щастя й долю!

 

Хлопчик 3.  Я маленький козак,

 

Я не знаю що це страх.

 

В мене серце як кришталь,

 

Дух у мене немов сталь.

 

Вихователь.  Вже в три роки для хлопчиків існував обряд «посадженя на коня». То вже й наші хлопці готові сісти на коней. Але перш ніж на коня сідати, треба коня напувати.

 

Ми відеречка беремо, і в команди всі стаємо.

 

                Коника ми напуваємо,

 

                Конику ми догоджаємо!

 

Гра «Напої коня»

 

Хід гри. Гравці стають у дві колони. Навпроти кожної колони стоїть кінь. За сигналом гравці по черзі підбігають до коня з відерцем – дають коню попити. Повертаються до своєї команди і передають відерце наступному. Виграє команда яка швидше виконає завдання.

 

Лунає музика «Гусачок» (інструментальна група гурту «Крилиця»)

 

Вихователь.  Хлопці коней напували, до походу приготували. То ж сідлайте хлопці коней і в дорогу вирушайте!

 

Гра «Осідлаймо хлопці коней».

 

Хід гри.

 

Гравці стають у дві колони. Навпроти кожної колони стоїть «вежа» (кегля). За сигналом гравці по черзі їдуть на коні до «вежі», об’їжджають її. Повертаються до своєї команди і передають коня наступному. Виграє команда яка швидше виконає завдання.

 

Лунає музика «Шалантух» (ансамбль «Дивограй»)

 

Вихователь. Молодці наші хлопці! Ми пишаємося вашою спритністю, силою і відвагою!

 

Хлопчик 5.  Хлопці, юні козаченьки,

 

Вчаться в дитсадку гарненько.

 

Опановують всі мову.

 

Спортом всі займаються.

 

Праці не цураються.

 

Вихователь.  Творити лад в сім’ї і в усьому що їх оточувало намагалися наші предки в усі часи. «Нащо клад, коли в сім’ї лад» – говорить народне прислів’я. То ж і ми з вами не цураймося нашого великого роду, нашого минулого, його звичаїв і традицій.

 

Дівчинка 3.  Красивий, щедрий, рідний край

 

І мова наша солов’їна!

 

Шануй, люби, оберігай

 

Усе що зветься Україна!

 

Лунає музика «Сонячний дім» (А. Німенко)

 

Вихователь. Привітний і світлий наш сонячний дім,

 

Як радісно й весело жити у нім.

 

Тут мамина пісня і усмішка тата.

 

В любові й добрі тут зростають малята.

 

Дзвінка наша пісня до сонечка лине

 

Наш сонячний дім – це Україна!

 

Вихователь. Запрошую дітей разом з батьками закружляти у веселому українському таночку.

 

 Лунає музика «Одна калина» (сл. В. Куровський, муз. Р. Квінта) .

 

Діти разом з батьками танцюють.

 

Вихователь. От і закінчується наше свято, але не закінчуються наші сімейні традиції, наш родовід, адже недаремно говорять, що нашому роду нема переводу. Тож нехай завжди вас манить родинний вогник у батьківській оселі, нехай не згасне вогнище родинне, живе в калинових піснях!

 

Дякую за увагу.

 

Лунають українські народні мелодії,

 

під веселий танок всі залишають світлицю.